1. Словник української мови Грінченка

омела

Омела, -ли, омельга, -ги

ж.

1) раст. омела, Viscum album. ЗЮЗО. І. 141.

2) — дубова. раст. Loranthus europaeus L. ЗЮЗО. I. 127.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. омела — оме́ла́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. омела — омели, ж. Багаторічна вічнозелена рослина, яка паразитує на багатьох породах дерев. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. омела — ОМЕ́ЛА́, и́, ж. Багаторічна вічнозелена рослина, яка паразитує на багатьох породах дерев. Між вербами з темно-зеленими шапками омели блиснула ріка (О. Донченко); Розрослися, аж понахиляли своєю вагою гілки, кущі омели на в'язі, що ріс під школою (Ю. Мушкетик). Словник української мови у 20 томах
  4. омела — Зелена рослина-напівпаразит родини омелових; поширена в Євразії, Африці, Австралії; бл. 70 видів; утворює в кронах дерев вічнозелені виделкоподібні розгалужені кущики; в Україні 3 види, з них найпоширеніша... Універсальний словник-енциклопедія
  5. омела — ОМЕ́ЛА, и, ж. Багаторічна вічнозелена рослина, яка паразитує на багатьох породах дерев. Між вербами з темно-зеленими шапками омели блиснула ріка (Донч., IV, 1957, 261); Розрослися, аж понахиляли своєю вагою гілки, кущі омели на в’язі, що ріс під школою (Мушк., Чорний хліб, 1960, 148). Словник української мови в 11 томах