1. Словник української мови Грінченка

опрічний

Опрічний, -а, -е

Особенный, отдѣльный. Пей чоловік якийсь опрічний од людей. Рк. Левиц. Умом і хвабрістю своєю в опрічнеє попав число. Котл. Ен. V. 23. Опрічна хата. Рк. Левиц.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. опрічний — опрі́чний прикметник рідко Орфографічний словник української мови
  2. опрічний — -а, -е, заст. 1》 Окремий. 2》 Відмінний від інших; особливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. опрічний — ОПРІ́ЧНИЙ, а, е, заст. 1. Окремий. На Солом'янськім шпилі вже заманячіли опрічні малесенькі халупки та землянки без дворів, без городів (І. Нечуй-Левицький). 2. Відмінний від інших; особливий. Словник української мови у 20 томах
  4. опрічний — ОКРЕ́МИЙ (який міститься окремо від інших; відділений чим-небудь від інших), ІЗОЛЬО́ВАНИЙ, ВІДРУ́БНИЙ, ОСІ́БНИЙ рідше, ОПРІ́ЧНИЙ заст., ОКРІ́МНИЙ (ОКРО́МНИЙ) діал. Кожній отарі відвели окремий випас, окремих чабанів і доярок (З. Словник синонімів української мови
  5. опрічний — Опрі́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. опрічний — ОПРІ́ЧНИЙ, а, е, заст. 1. Окремий. На Солом’янськім шпилі вже заманячіли опрічні малесенькі халупки та землянки без дворів, без городів (Н.-Лев., IV, 1956, 258). 2. Відмінний від інших; особливий. Словник української мови в 11 томах