1. Словник української мови Грінченка

осуджати

Осуджа́ти, -джа́ю, -єш

сов. в. осуди́ти, -джу́, -диш, гл.

1) Осуждать, осудить, приговорить. Божий суд правдивий, наглий, серед шляху тебе осудить. Шевч.

2) Осуждать, осудить, дурно отозваться. Сусіди близькі, вороги тяжкі, пийте, гуляйте, не осуджайте. Чуб. V. 26. Не я ж його осудила, судять же нас люде, що з нашого закохання нічого не буде. Чуб. V. 40. Вона його осудила, він не сподобався. Мет. 78.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. осуджати — осуджа́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. осуджати — див. осуджувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. осуджати — ОСУДЖА́ТИ див. осу́джувати. Словник української мови у 20 томах
  4. осуджати — ЗАСУ́ДЖУВАТИ (визнаючи кого-небудь винним, встановлювати міру покарання), ПРИСУ́ДЖУВАТИ, ОСУ́ДЖУВАТИ, ОСУДЖА́ТИ рідко. — Док.: засуди́ти, присуди́ти, осуди́ти. (Кандиба:) Ваш холодний присуд мене засуджує на смерть (О. Словник синонімів української мови
  5. осуджати — ОСУДЖА́ТИ див. осу́джувати. Словник української мови в 11 томах