1. Словник української мови Грінченка

падкувати

Падкува́ти, -ку́ю, -єш

гл.

1) = падкати. Падкує коло хазяйства. Рк. Левиц.

2) Жаловаться, горевать. Приходить циган, як возьме падкувати: що ж пан мені скаже? що ти мені наробив? Гн. І. 103.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. падкувати — Падкува́ти: Па́дкувати: — бідкатися, жалкувати [5;7] — жалкувати, бідкатися [4] — жалкувати [XII] Словник з творів Івана Франка
  2. падкувати — падкува́ти дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  3. падкувати — див. господарювати Словник синонімів Вусика
  4. падкувати — -ую, -уєш, недок. 1》 Клопотатися господарством. 2》 Бідкатися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. падкувати — ПАДКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., діал. 1. Падкатися. Отаманові було шкода Миколи. Він служив йому дуже добре, працював і падкував щиро коло роботи (І. Нечуй-Левицький); Запавський сам тілько падкував коло своїх гостеньків, поучав їх (С. Ковалів). Словник української мови у 20 томах
  6. падкувати — СКА́РЖИТИСЯ (висловлювати невдоволення з приводу неприємностей, болю, горя, чиєїсь поведінки і т. ін.), НАРІКА́ТИ, РЕ́МСТВУВАТИ, ЖАЛІ́ТИСЯ, БІ́ДКАТИСЯ, ПЛА́КАТИ підсил., СТОГНА́ТИ підсил., ПЛА́КАТИСЯ підсил. розм., СКИ́ГЛИТИ розм., СКІ́МЛИТИ розм. Словник синонімів української мови
  7. падкувати — Падкува́ти, -ку́ю, -ку́єш, -ку́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. падкувати — ПАДКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., діал. 1. Падкатися. Отаманові було шкода Миколи. Він служив йому дуже добре, працював і падкував щиро коло роботи (Н.-Лев., II, 1956, 250); Запавський сам тілько падкував коло своїх гостеньків, поучав їх (Ков., Тв. Словник української мови в 11 томах