1. Словник української мови Грінченка

падлюка

Падлюка, -ки

ж.

1) ув. отъ падло.

2) м. Подлецъ. А який він чоловік? — Ат, падлюки шматок. Зміев. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. падлюка — падлю́ка іменник чоловічого або жіночого роду, істота лайл. Орфографічний словник української мови
  2. падлюка — див. ПАДЛО. Словник синонімів Караванського
  3. падлюка — -и, ж. і ч., лайл. Підла людина; негідник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. падлюка — ПАДЛЮ́КА, и, ж. і ч., лайл. Підла людина; негідник. Духа ж поступу й науки Хочуть вбити ті падлюки: Та не вб'ють, хоч їх сумління Лід, а їх серця – каміння... (І. Франко); Падлюки ті, хто вірує в царя й престол!.. (Василь Шевчук). Словник української мови у 20 томах
  5. падлюка — И, ч. і ж. Підла людина. Ті падлюки грали нечесно! Вони підставили не того! Вони махлювали, мерзотники! (Л. Дереш). Я взагалі мало кому схильна вірити. Хіба що найгидкішим виродкам і падлюкам (І. Карпа). Словник сучасного українського сленгу
  6. падлюка — НЕГІ́ДНИК (безчесна, підла людина), МЕРЗО́ТНИК, ПОГА́НЕЦЬ підсил. розм., ПАРАЗИ́Т підсил. розм.; ПІДЛО́ТНИК, ЛИЧИ́НА, ГАДЮ́КА, ГАД, ГА́ДИНА, ЗМІЯ́, ЗМІЙ, ЗМІЮ́КА підсил. (лайл. і зневажл. — про злу, підступну людину); КА́ПОСНИК розм. Словник синонімів української мови
  7. падлюка — ПАДЛЮ́КА, и, ж. і ч., лайл. Підла людина; негідник. Духа ж поступу й науки Хочуть вбити ті падлюки: Та не вб’ють, хоч їх сумління Лід, а їх серця — каміння… (Фр. Словник української мови в 11 томах