пазорь
Пазорь, пазурь, -ря
ж.
1) Коготь. Кіт думав, що то миш, — як ухопиться за хвіст пазурями. Рудч. Ск. І. 23.
2) Ноготь. Гн. І. 79.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Пазорь, пазурь, -ря
ж.
1) Коготь. Кіт думав, що то миш, — як ухопиться за хвіст пазурями. Рудч. Ск. І. 23.
2) Ноготь. Гн. І. 79.