палятко

Паля́, -ля́ти

с. = паленя. ум. палятко. Вх. Лем. 446.

---------------

Паля, -лі

ж.

1) Свая. Ном. № 1232. Поженуть чоловіка п'ятнадцять палі бить. ЗОЮР. І. 75. Посеред ставу вбито чотирі палі товстеньких. Кв. II. 85. палю забивати. Кромѣ прямого значенія: сильно выпивать, напиваться пьянымъ. Не за кожним разом таку палю забивали, хоча й на сухо ніхто не виїзджає. Св. Л. 60.

2) Колъ. на палю вбивати. Сажать на колъ.

3) Дѣтск. палка.

4) Ударъ линейкой по рукѣ. палі дати. Ударить линейкой по ладони.