1. Словник української мови Грінченка

паненятко

Паненя́, -ня́ти

с. Барское дитя. Як пани добрі, то й людям добре, — та що з того, що пани добрі? Які ще паненята будуть! МВ. І. 37. А узяв я паненя, та й не рівня моя. Грин. III. 685. Иногда употребляется въ томъ же значеніи что и підпанки. Не так пани, як паненятка. Ном. № 1238. ум. паненя́тко.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. паненятко — паненя́тко іменник середнього роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. паненятко — -а, с. Зменш.-пестл. до паненя. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. паненятко — ПАНЕНЯ́ТКО, а, с. Зменш.-пестл. до паненя́. Чули либонь, як напустився Йосип на Параску за ту дитину, як Параска, коли не було Йосипа дома, гойдала його, наказуючи: “Моє ти паненятко!” (Панас Мирний). Словник української мови у 20 томах
  4. паненятко — ПАНЕНЯ́ТКО, а, с. Зменш.-пестл. до паненя́. Чули либонь, як напустився Йосип на Параску за ту дитину, як Параска, коли не було Йосипа дома, гойдала його, наказуючи: "Моє ти паненятко!" (Мирний, IV, 1955, 43). Словник української мови в 11 томах