1. Словник української мови Грінченка

панцер

Панцер, -ра

м. Панцырь, броня. ЗОЮР. І. 159. Повкидала шляхта панцери й шишаки. К. Досв. 14.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. панцер — па́нцер іменник чоловічого роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. панцер — (лицаря) лати, обладунок, сов. панцир; (крижаний) покрив, оболонка; (водолазний) скафандер. Словник синонімів Караванського
  3. панцер — див. панцир. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. панцер — Броня Словник чужослів Павло Штепа
  5. панцер — ПА́НЦЕР див. па́нцир. Словник української мови у 20 томах
  6. панцер — БРО́НЯ́ (захисне облицювання із сталевих плит або листів на військових кораблях, поїздах, автомобілях і т. ін.), ПА́НЦИР (ПА́НЦЕР). На морі, в небі й на землі пливуть із броні кораблі (В. Сосюра); Кулі з крупнокаліберних кулеметів б'ють по панциру (танка), як молотки в кузні (Ю. Яновський). Словник синонімів української мови
  7. панцер — Па́нцер, -ра; -цери, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. панцер — ПА́НЦЕР див. па́нцир. Словник української мови в 11 томах