1. Словник української мови Грінченка

перегоряти

Перегоря́ти, -ря́ю, -єш

сов. в. перегорі́ти, -рю́, -ри́ш, гл. Перегорать, перегорѣть. Прикілок перегорить надвоє. Грин. І. 70.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. перегоряти — перегоря́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. перегоряти — Згоряти; (- життя) П. проминати; (- пристрасті) минати, зникати, осідатися, док. перебродити; (- молоко матері) псуватися. Словник синонімів Караванського
  3. перегоряти — див. горіти Словник синонімів Вусика
  4. перегоряти — -яє і рідко перегорати, -ає, недок., перегоріти, -рить, док. 1》 Закінчувати, переставати горіти. || Згоряти до кінця, повністю. || перен. Проходити марно, не лишивши сліду (звичайно про нещасливе життя). 2》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. перегоряти — ПЕРЕГОРЯ́ТИ, я́є і рідко ПЕРЕГОРА́ТИ, а́є, недок., ПЕРЕГОРІ́ТИ, ри́ть, док. 1. Закінчувати, переставати горіти. Я помітив, що ліс у тому місці, звідки починалася пожежа, вже перегорів (Ю. Збанацький); // Згоряти до кінця, повністю. Словник української мови у 20 томах
  6. перегоряти — ЗГОРІ́ТИ (знищитися вогнем), СПАЛИ́ТИСЯ, ПРОГОРІ́ТИ, ПЕРЕГОРІ́ТИ, ВИ́ГОРІТИ, СПОПЕЛІ́ТИ, ЗДИ́МІТИ (ЗДИМІ́ТИ) діал. (до кінця, до останку). — Недок. Словник синонімів української мови
  7. перегоряти — ПЕРЕГОРЯ́ТИ, я́є і рідко ПЕРЕГОРА́ТИ, а́є, недок., ПЕРЕГОРІ́ТИ, ри́ть, док. 1. Закінчувати, переставати горіти. Я помітив, що ліс у тому місці, звідки починалася пожежа, вже перегорів (Збан., Крил. гонець, 1953, 19); // Згоряти до кінця, повністю. Словник української мови в 11 томах