пияка

Пия́ка, -ки

об. Пьяница. ум. пия́чка. Ґосподар альбо ґосподині пиячка. Гн. II. 226.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пияка — пия́ка іменник чоловічого або жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. пияка — див. п'яниця Словник синонімів Вусика
  3. пияка — -и, ч. і ж., розм. Те саме, що пияк. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. пияка — ПИЯ́КА, и, ч. і ж., розм. Те саме, що пия́к. А ні копійки без пуття! Не марнотрат я, не пияка (О. Олесь). Словник української мови у 20 томах
  5. пияка — ПИЯ́КА, и, ч. і ж., розм. Те саме, що пия́к. А ні копійки без пуття! Не марнотрат я, не пияка (Олесь, Вибр., 1958, 295). Словник української мови в 11 томах