пияка
Пия́ка, -ки
об. Пьяница. ум. пия́чка. Ґосподар альбо ґосподині пиячка. Гн. II. 226.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пияка — пия́ка іменник чоловічого або жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- пияка — див. п'яниця Словник синонімів Вусика
- пияка — -и, ч. і ж., розм. Те саме, що пияк. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пияка — ПИЯ́КА, и, ч. і ж., розм. Те саме, що пия́к. А ні копійки без пуття! Не марнотрат я, не пияка (О. Олесь). Словник української мови у 20 томах
- пияка — ПИЯ́КА, и, ч. і ж., розм. Те саме, що пия́к. А ні копійки без пуття! Не марнотрат я, не пияка (Олесь, Вибр., 1958, 295). Словник української мови в 11 томах