побіляти
Побіля́ти, -ля́ю, -єш
сов. в. побілити, -лю́, -лиш, гл. Бѣлить, побѣлить. Нащо мені, моя мати, личко побілила? Чуб. V. 462. Побілили... полотно. Рудч. Ск. II. 44.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me