повищати
Пови́щати, -щаю, -єш
гл. Сдѣлаться выше.
---------------
Повища́ти, -щу́, -щи́ш
гл. Повизжать.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- повищати — пови́щати дієслово доконаного виду стати вищим повища́ти дієслово доконаного виду поскавучати Орфографічний словник української мови
- повищати — I пов`ищати-аю, -аєш. Док. до вищати. II повищ`ати-щу, -щиш, док. Вищати якийсь час. Великий тлумачний словник сучасної мови
- повищати — Пови́щати, -щаю, -щаєш (від ви́щий) повища́ти, -щу́, -щи́ш, -ща́ть (від виск) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- повищати — ПОВИ́ЩАТИ, аю, аєш, док. Стати ви́щим. Сині очі в дівчини знов освітили обличчя, і постать немов повищала (Леся Українка); Храпков аж повищав, молодецьки обернувся й побіг (Іван Ле); Відзначаєш також, що нічні зорі повищали... Словник української мови у 20 томах
- повищати — ПОВИ́ЩАТИ, аю, аєш. Док. до ви́щати. Сині очі в дівчини знов освітили обличчя, і постать немов повищала (Л. Укр., III, 1952, 581); Храпков аж повищав, молодецьки обернувся й побіг (Ле, Міжгір’я, 1953, 35). ПОВИЩА́ТИ, щу́, щи́ш, док. Вища́ти якийсь час. Словник української мови в 11 томах