1. Словник української мови Грінченка

повпускати

Повпуска́ти, -ка́ю, -єш

гл.

1) Впустить (многихъ). Моли б вже швидче роскопали, тоді б у рай нас повпускали. Шевч.

2) Опустить (многихъ). Викопали яму під причілком, поставили води й їсти всього і їх туди повпускали. Рудч. Ск. І. 117.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повпускати — повпуска́ти 1 дієслово доконаного виду впустити багатьох повпуска́ти 2 дієслово доконаного виду упустити з рук багато чого; спустити в яму багато чогось Орфографічний словник української мови
  2. повпускати — I -аю, -аєш, док., перех. Впустити куди-небудь, у щось усіх чи багатьох. II -аю, -аєш, док., перех. 1》 Упустити з рук усе чи багато чого-небудь. 2》 рідко. Спустити в яму всіх чи багатьох, усе чи багато чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. повпускати — ПОВПУСКА́ТИ¹, а́ю, а́єш, док., кого, що. Впустити куди-небудь, у щось усіх або багатьох. ПОВПУСКА́ТИ², а́ю, а́єш, док., що. 1. Упустити з рук усе або багато чого-небудь. Рип у двері, і хто ж то? Семен Іванович! .. Галочка усе з рук так і повпускала... (Г. Словник української мови у 20 томах
  4. повпускати — ПОВПУСКА́ТИ¹, а́ю, а́єш, док., перех. Впустити куди-небудь, у щось усіх або багатьох. ПОВПУСКА́ТИ², а́ю, а́єш, док., перех. 1. Упустити з рук усе або багато чого-небудь. Рип у двері, і хто ж то? Семен Іванович!.. Галочка усе з рук так і повпускала… (Кв. Словник української мови в 11 томах