1. Словник української мови Грінченка

повіситися

Повіситися, -шуся, -сишся

гл. Повѣситься. Коли мишей боїшся, на воротях повісся. Чуб. Осичина тим труситься, що на її Скарійот повісився. Ном. № 316.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повіситися — пові́ситися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. повіситися — -ішуся, -ісишся, док. 1》 Позбавити себе життя, заподіяти собі смерть через повішення. 2》 рідко. Зайняти висяче положення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. повіситися — ПОВІ́СИТИСЯ, і́шуся, і́сишся, док. 1. Позбавити себе життя, заподіяти собі смерть через повішення. [Гострохвостий:] Присягаюсь, що не піддурюю. Словник української мови у 20 томах
  4. повіситися — ві́шатися (ки́датися, чіпля́тися) / пові́ситися (ки́нутися, почепи́тися) на ши́ю кому, несхв. Нав’язуватися кому-небудь, настирливо домагаючись прихильності, взаємності (про жінок у ставленні до чоловіків). Фразеологічний словник української мови
  5. повіситися — ПОВІ́СИТИСЯ (позбавити себе життя перев. через повішення), ЗАДАВИ́ТИСЯ, УДАВИ́ТИСЯ (ВДАВИ́ТИСЯ) розм., ЗАВІ́СИТИСЯ діал., ПОВІ́ШАТИСЯ діал. — Недок.: ві́шатися, дави́тися, зада́влюватися рідко. Словник синонімів української мови
  6. повіситися — ПОВІ́СИТИСЯ, і́шуся, і́сишся, док. 1. Позбавити себе життя, заподіяти собі смерть через повішення. [Гострохвостий:] Присягаюсь, що не піддурюю. Словник української мови в 11 томах