1. Словник української мови Грінченка

погуркотіти

Погуркотіти, -чу, -чеш

гл.

1) = погуркати. Погуркотіло і стало стихати. Драг. 64.

2) Загремѣть, уѣзжая. Чую, — погуркотів віз.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. погуркотіти — погуркоті́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. погуркотіти — -очу, -отиш, док., розм. 1》 Підсил. до погуркати. 2》 Піти, поїхати і т. ін. гуркаючи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. погуркотіти — ПОГУРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док., розм. 1. Підсил. до погу́ркати. На вулиці дзвінким цокотом обізвався перший віз, покотився і десь стих. За ним мерзлим шляхом прогуркотіло ще кілька, погуркотіли і теж стихли (Г. Епік). 2. Піти, поїхати і т. ін. гуркаючи. Словник української мови у 20 томах
  4. погуркотіти — ПОГУРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док., розм. 1. Підсил. до погу́ркати. На вулиці дзвінким цокотом обізвався перший віз, покотився і десь стих. За ним мерзлим шляхом прогуркотіло ще кілька, погуркотіли і теж стихли (Епік, Тв., 1958, 60). 2. Піти, поїхати і... Словник української мови в 11 томах