1. Словник української мови Грінченка

пожога

Пожо́га, -ги

ж. = пожега = пожежа. Племена, що одчахнулись під час татарської пожоги. Стор. МПр. 93. Після шведської пожоги... був військовим осаулом оцей самий Дорош. Стор. II. 55.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пожога — -и, ж., діал. Пожежа. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. пожога — ПОЖО́ГА, и, ж., діал. Пожежа. В житті у нас була тривога, По всій землі гула пожога, А він [боєць] казав нам: не журись, ми переможемо колись! (Я. Шпорта). Словник української мови у 20 томах
  3. пожога — ПОЖО́ГА, и, ж., діал. Пожежа. В житті у нас була тривога, По всій землі гула пожога, А він [боєць] казав нам: не журись, ми переможемо колись! (Шпорта, Твої літа, 1950, 156). Словник української мови в 11 томах