1. Словник української мови Грінченка

позвіювати

Позвіювати, -віюю, -єш

гл. Свѣять, сдуть (во множествѣ). Із шпилів сніг позвіювало так, що гола земля. Славяносерб. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. позвіювати — позві́ювати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. позвіювати — -юю, док., перех. Звіяти все чи багато чого-небудь, скрізь або в багатьох місцях. || безос. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. позвіювати — ПОЗВІ́ЮВАТИ, ює, док., що. Звіяти все або багато чого-небудь, скрізь або в багатьох місцях; // безос. Із шпилів сніг позвіювало так, що гола земля (Сл. Б. Грінченка). Словник української мови у 20 томах
  4. позвіювати — ПОЗВІ́ЮВАТИ, ює, док., перех. Звіяти все або багато чого-небудь, скрізь або в багатьох місцях; // безос. Із шпилів сніг позвіювало так, що гола земля (Сл. Гр.). Словник української мови в 11 томах