1. Словник української мови Грінченка

позлітати

Позліта́ти, -та́ємо, -єте

гл.

1) Слетѣть. Кури позлітали з сідала.

2) Взлетѣть. Глянь, півні позлітали аж на хату та й там б'ються.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. позлітати — позліта́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. позлітати — -ає, -аємо, -аєте, док. 1》 Злетіти вгору (про всіх чи багатьох, усе чи багато чого-небудь). 2》 Злетівши, покинути якесь місце (про всіх чи багатьох). 3》 розм. Швидко зіскочити, з'їхати, спуститися і т. ін. звідкись (про всіх чи багатьох). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. позлітати — ПОЗЛІТА́ТИ, а́є, а́ємо, а́єте, док. 1. Злетіти вгору (про всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь). Глянь, півні позлітали аж на хату та й там б'ються (Сл. Б. Грінченка). 2. Злетівши, покинути якесь місце (про всіх або багатьох). Словник української мови у 20 томах
  4. позлітати — ПОЗЛІТА́ТИ, а́є, а́ємо, а́єте, док. 1. Злетіти вгору (про всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь). Глянь, півні позлітали аж на хату та й там б’ються (Сл. Гр.). 2. Злетівши, покинути якесь місце (про всіх або багатьох). Кури позлітали з сідала (Сл. Словник української мови в 11 томах