покартати

Покарта́ти, -та́ю, -єш

гл. Побранить. Словами покартай його, а не бий. Ном. № 3872.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. покартати — покарта́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. покартати — -аю, -аєш, док., перех. Гостро засуджуючи, полаяти, посварити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. покартати — ПОКАРТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого. Гостро засуджуючи, полаяти, посварити. Словами покартай його, а не бий (Номис); – Та мене чоловік мій ніколи словом недобрим не покартав (Марко Вовчок); Дідусь у жилетці покартав винуватця нічної метушні... Словник української мови у 20 томах
  4. покартати — ПОКАРТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Гостро засуджуючи, полаяти, посварити. Словами покартай його, а не бий (Номис, 1864, № 3870); — Та мене чоловік мій ніколи словом недобрим не покартав (Вовчок, І, 1955, 184)... Словник української мови в 11 томах