1. Словник української мови Грінченка

покопити

Покопи́ти, -плю, -пиш

гл. Собрать, сложить въ копи. Г. Барв. 146. Покосили, погребли, а покопити — ні. Мнж. 166. Ми своєму пану ізробили славу: ой ми сіно покопти, вечеряти заробили. н. п.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. покопити — покопи́ти дієслово доконаного виду накопичити Орфографічний словник української мови
  2. покопити — -коплю, -копиш; мн. покоплять; док., перех. і без додатка. Скласти в копиці, копи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. покопити — ПОКОПИ́ТИ, коплю́, ко́пиш; мн. поко́плять; док., що і без дод. Скласти в копиці, копи. Вже покосили Та вже й покопили Золотеє жито (І. Манжура). Словник української мови у 20 томах
  4. покопити — ПОКОПИ́ТИ, коплю́, ко́пиш; мн. поко́плять; док., перех. і без додатка. Скласти в копиці, копи. Вже покосили Та вже й покопили Золотеє жито (Манж., Тв., 1955, 122). Словник української мови в 11 томах