1. Словник української мови Грінченка

покоростявіти

Покоро́стявіти, -вію, -єш

гл.

1) Заболѣть чесоткой.

2) Покорявѣть, сдѣлаться шероховатымъ, пятнистымъ (о кожѣ человѣка или растенія). Кавуни покоростявіли. Лебед. у. Чогось картопля наша покоростявіла. Черниг. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. покоростявіти — покоро́стявіти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. покоростявіти — -іє, -іємо, -ієте, док., розм. 1》 Захворіти на коросту (про всіх чи багатьох). 2》 Вкритися плямами (про хворі рослини). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. покоростявіти — ПОКОРО́СТЯВІТИ, іє, іємо, ієте, док., розм. 1. Захворіти на коросту (про всіх або багатьох). Та ще й нещастя таке вкинулось – всі коні в селі покоростявіли (А. Іщук). 2. Вкритися плямами (про хворі рослини). Чогось картопля наша покоростявіла (Сл. Б. Грінченка). Словник української мови у 20 томах
  4. покоростявіти — ПОКОРО́СТЯВІТИ, іє, іємо, ієте, док., розм. 1. Захворіти на коросту (про всіх або багатьох). Та ще й нещастя таке вкинулось — всі коні в селі покоростявіли (Іщук, Вербівчани, 1961, 96). 2. Вкритися плямами (про хворі рослини). Чогось картопля наша покоростявіла (Сл. Гр.). Словник української мови в 11 томах