1. Словник української мови Грінченка

покосити

Покоси́ти, -шу́, -сиш

гл. Скосить. Хто ж тую травицю покосить? Чуб. III. 136. Пішли вони косить; покосили і поклали в копиці. Чуб. II. 409.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. покосити — покоси́ти 1 дієслово доконаного виду закінчити косити покоси́ти 2 дієслово доконаного виду зробити косим Орфографічний словник української мови
  2. покосити — I -ошу, -осиш, док., перех. 1》 Косити (див. косити I 1)) якийсь час. 2》 Закінчити косити; скосити що-небудь. 3》 перен. Знищити, вбити всіх чи багатьох. || безос. II -ошу, -осиш, док., перех. 1》 Зробити косим (у 2, 3 знач.). || безос. 2》 також чим. Подивитися збоку, скоса; скосити (очі). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. покосити — ПОКОСИ́ТИ¹, ошу́, о́сиш, док., що. 1. Косити (див. коси́ти¹ 1) якийсь час. Підійшов до нього Марко, привітався. Попросив несміло: – Дайте-но, дядьку, покосити (І. Цюпа). 2. Закінчити косити; скосити що-небудь. Словник української мови у 20 томах
  4. покосити — КОСИ́ТИ (зрізувати траву, хлібні злаки косою, косаркою тощо), СКО́ШУВАТИ, ТЯ́ТИ (ТНУ́ТИ) розм. — Док.: скоси́ти, покоси́ти, стя́ти (зітну́ти). Вони дрова возили, В болотах очерет косили, Носили в пекло на підпал (І. Словник синонімів української мови
  5. покосити — ПОКОСИ́ТИ¹, ошу́, о́сиш, док., перех. 1. Косити ( див. коси́ти¹ 1) якийсь час. Підійшов до нього Марко, привітався. Попросив несміло: — Дайте-но, дядьку, покосити (Цюпа, Назустріч.., 1958, 450). 2. Закінчити косити; скосити що-небудь. Словник української мови в 11 томах