1. Словник української мови Грінченка

полонинка

Полони́нка, -ки

ж.

1) ум. отъ полонина. Пішли вівці в полонинку самі біленькії. Гол. І. 229.

2) Обрядовая пѣсня, которая поется во время выгона гуцулами скота въ полонини. Шух. І. 197.

3) раст. Anthus spinoletta L. Вх. Зн. 52.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. полонинка — див. пасовисько Словник синонімів Вусика
  2. полонинка — -и, ж. Зменш.-пестл. до полонина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. полонинка — полони́нка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  4. полонинка — ПОЛОНИ́НКА, и, ж. Зменш.-пестл. до полони́на. Ой піду я в полонинку білі вівці пасти (з народної пісні); Яка ж тота полонинка по весні весела, як овечки у ню ідуть із кожного села!.. (М. Коцюбинський); От і полонинка ся. Аж сміється, зелена (Г. Хоткевич). Словник української мови у 20 томах
  5. полонинка — ПОЛОНИ́НКА, и, ж. Зменш.-пестл. до полони́на. Ой піду я в полонинку білі вівці пасти (Коломийки, 1969, 58); Яка ж тота полонинка по весні весела, як овечки у ню ідуть із кожного села!.. (Коцюб., II, 1955, 320); От і полонинка ся. Аж сміється, зелена (Хотк., II, 1966, 138). Словник української мови в 11 томах