1. Словник української мови Грінченка

полюваннячко

Полюва́ння, -ня

с.

1) Охота. Він мав такий звичай, що як тільки настав ранок, то зараз сіда на коня і где на полювання, бо кохався у полюванні. Рудч. Ск. І. 121.

2) Періодъ половой горячности у коровы. ум. полюваннячко.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. полюваннячко — -а, с. Пестл. до полювання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. полюваннячко — полюва́ннячко іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  3. полюваннячко — ПОЛЮВА́ННЯЧКО, а, с. Пестл. до полюва́ння. Поїхав Івась на полюваннячко, Покинув Ганнусю на горюваннячко (з народної пісні); [Олександра Олексіївна (до гостя з посмішкою):] Він ото тільки збирається. А за минуле літо все його полюваннячко (показує на рукопис) отам (Яків Баш). Словник української мови у 20 томах
  4. полюваннячко — ПОЛЮВА́ННЯЧКО, а, с. Пестл. до полюва́ння. Поїхав Івась на полюваннячко, Покинув Ганнусю на горюваннячко (Укр. нар. пісні, II, 1965, 297); [Олександра Олексіївна (до гостя з посмішкою):] Він ото тільки збирається. Словник української мови в 11 томах