помийник

Поми́йник, -ка

м. Первоначально — человѣкъ, занимающійся выносомъ помоевъ, а затѣмъ всякій человѣкъ, занимающійся грязной работой; бранное слово. Лохв. у. Ти помийник жидівський. Гн. II. 70.

2) Собака, постоянно роющаяся въ помояхъ, любящая помои. Лохв. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me