помийник
Поми́йник, -ка
м. Первоначально — человѣкъ, занимающійся выносомъ помоевъ, а затѣмъ всякій человѣкъ, занимающійся грязной работой; бранное слово. Лохв. у. Ти помийник жидівський. Гн. II. 70.
2) Собака, постоянно роющаяся въ помояхъ, любящая помои. Лохв. у.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me