1. Словник української мови Грінченка

поминути

I. Помина́ти, -наю, -єш

сов. в. пом'янути, -ну, -неш, гл.

1) Поминать, помянуть, упомянуть, назвать по имени. Хто мене пом'янув, щоб той не минув. Ном.

2) Поминать, помянуть (усопшаго). Чуб. V. 370. Хреста ніхто не поставить і не пом'яне. Шевч.

---------------

II. Помина́ти, -на́ю, -єш

сов. в. помину́ти, -ну́, -не́ш, гл. Проходить, проѣзжать, проѣхать и пр. мимо, миновать, минуть. Ми вже той хутір поминули. Зміев. у. Уже петрівочка поминає. Мил. 93.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поминути — помину́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. поминути — див. поминати II. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. поминути — ПОМИНУ́ТИ див. помина́ти². Словник української мови у 20 томах
  4. поминути — МИНА́ТИ (пересуваючись, залишати позаду або збоку; іти, їхати, пливти, летіти не зупиняючись, не звертаючи уваги), ОБМИНА́ТИ (ОМИНА́ТИ), ПОМИНА́ТИ, ПРОМИНА́ТИ, ЛИША́ТИ у спол. із сл. за собою. — Док. Словник синонімів української мови
  5. поминути — ПОМИНУ́ТИ див. помина́ти². Словник української мови в 11 томах