1. Словник української мови Грінченка

помірно

Помірно

нар.

1) Въ пору, въ мѣру, какъ разъ. Мнж. 190.

2) Умѣренно.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. помірно — помі́рно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. помірно — Присл. до помірний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. помірно — ПОМІ́РНО. Присл. до помі́рний. Говорить [дама Ломицького] помаленьку і небагато і немало: саме помірно (І. Нечуй-Левицький); Безбородько перестав курити, хоч і так курив дуже помірно (Ірина Вільде); Сіно на ділянках з болотяними... Словник української мови у 20 томах
  4. помірно — ПОМІ́РНО. Присл. до помі́рний. «Гарна, здорова, моторна, й тиха на вдачу, й хазяйновита… Говорить помаленьку і небагато і немало: саме помірно» (Н.-Лев., VI, 1966, 6); Безбородько перестав курити, хоч і так курив дуже помірно (Вільде, Сестри.. Словник української мови в 11 томах