1. Словник української мови Грінченка

понамовляти

Понамовля́ти, -ля́ю, -єш

гл. Подговорить (многихъ). Орличенько вірні слуги мав, а вже ж їх та понамовляв, чи не могли б краков'янку вкрасти. Чуб. V. 1085.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. понамовляти — понамовля́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. понамовляти — -яю, -яєш, док., перех. Намовити багатьох. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. понамовляти — ПОНАМОВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., кого. Намовити багатьох. Орличенько вірні слуги мав, а вже ж їх та понамовляв, чи не могли б краков'янку вкрасти (Сл. Б. Грінченка). Словник української мови у 20 томах
  4. понамовляти — ПОНАМОВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., перех. Намовити багатьох. Орличенько вірні слуги мав, а вже ж їх та понамовляв, чи не могли б краков’янку вкрасти (Сл. Гр.). Словник української мови в 11 томах