попка
По́пка, -ки
ж. Зрачекъ. Вх. Уг. 261.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- попка — -и, ж. 1》 зах. Зіниця. 2》 Зменш. до попа. Великий тлумачний словник сучасної мови
- попка — ПО́ПКА. Словник української мови у 20 томах
- попка — (-и) ж.; тюр., крим. 1. Наглядач, охоронник; конвоїр. БСРЖ, 461; ЯБМ, 2, 210. 2. Вартовий на вишці. <...> нестримний потяг до волі, який кидав зека на колючий дріт "запретки" під кулю "попки" на вишці (Книжник, 2001, № 2). БСРЖ, 461; СЖЗ, 83; ЯБМ, 2, 210. Словник жарґонної лексики української мови