поратівничок

Поратівник, -ка

м. Спаситель; дающій помощь. ЕЗ. V. 60. Угоднику божий, поратівнику божий, поратуй мене! Шух. І. 38. ум. поратівничок. ЕЗ. V. 109.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me