порікати
Поріка́ти, -ка́ю, -єш
гл. Укорять, обвинять въ чемъ. Мій писарь вірний мені чоловік, я не дозволю на його порікати. Кост. Ч. 99.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- порікати — див. дорікати Словник синонімів Вусика