поспів
По́спів, -ву
м.
1) Пѣніе, напѣвъ.
2) Заключеніе, эпилогъ (поэтическаго произведенія). Поспів до думи. К. Дз. 149.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- поспів — По́спів: — посполу, разом [2,XIII] — разом, спільно [X] спільно, Брати мов зичливі на прадідній ниві працюють поспів. [Звн 126]; [ВЛ] Словник з творів Івана Франка
- поспів — -у, ч. 1》 Спів, наспів. 2》 Завершення, епілог поетичного твору. Поспів до думи. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поспів — ПО́СПІВ, у, ч., рідко. 1. Наспів. 2. Заключна частина поетичного твору; епілог. Поспів до думи (Сл. Б. Грінченка). Словник української мови у 20 томах