1. Словник української мови Грінченка

потавати

Потавати, -таю́, -єш

сов. в. потати, -тану, -неш, гл. Тонуть, утонуть. Вх. Зн. 54. Миколай пішов за попом водою, але не потавав. Гн. II. 240. Відро було залізне та й потало у криницю. Н. Вол. у. Ой упала звізда з неба, потала в кирницю. Гол. І. 289. У синє море сонце вже потало. Федьк.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. потавати — потава́ти дієслово недоконаного виду потопати діал. Орфографічний словник української мови
  2. потавати — -аю, -аєш, недок., потати, -ану, -анеш, док., діал. Потопати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. потавати — ПОТАВА́ТИ, аю́, ає́ш, недок., ПОТА́ТИ, а́ну, а́неш, док., діал. Потопати. Відро було залізне та й потало у криницю (Сл. Б. Грінченка); * Образно. Дрібні сльози розплилися по її набресклому, восковому лицю й потавали в ньому, як краплі роси на перегорілому пласті сіна (Марко Черемшина). Словник української мови у 20 томах
  4. потавати — ПОТАВА́ТИ, аю́, ає́ш, недок., ПОТА́ТИ, а́ну, а́неш, док., діал. Потопати. Відро було залізне та й потало у криницю (Сл. Гр.); *Образно. Дрібні сльози розплилися по її набресклому, восковому лицю й потавали в ньому, як краплі роси на перегорілому пласті сіна (Черемш., Тв., 1960, 39). Словник української мови в 11 томах