потеряти
Потеря́ти, -ря́ю, -єш
гл. Испортить, сдѣлать вредъ, разорвать, разрушить, разстроить. Мет. 210. Мамо, я собі хатку зробила, а Семен потеряв. Славяносерб. у. Потеряла я віночок через дурний розумочок. Чуб. V. 345. Як так граться, то й хатку потеряєм. Ном. № 3814. Задзвони раненько в суботу, потеряй дівочкам роботу. Грин. III. 474. потеряти дитя́. Произвести выкидышъ. КС. 1893. VI. 75.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- потеряти — моск. загубити Словник чужослів Павло Штепа