1. Словник української мови Грінченка

поцілити

Поцілити, -лю, -лиш

гл.

1) Прицѣлиться.

2) Попасть (въ цѣль). Стрельнув і саме в крило поцілив. Крути-верти, вовчику, головою, щоб не поцілив сучий син булавою. Рудч. Ск. І. 21.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поцілити — поці́лити дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. поцілити — див. поціляти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. поцілити — ПОЦІ́ЛИТИ див. поціля́ти. Словник української мови у 20 томах
  4. поцілити — ВЛУ́ЧИТИ (УЛУ́ЧИТИ) (про людину — кидаючи щось або стріляючи, потрапляти в ціль; про стрілу, кулю і т. ін. — досягати цілі), ВЦІ́ЛИТИ (УЦІ́ЛИТИ), ПОЦІ́ЛИТИ, УДА́РИТИ (ВДА́РИТИ), ПОТРА́ПИТИ, ПОПА́СТИ, ЛУ́ЧИТИ розм., ВГАТИ́ТИ (УГАТИ́ТИ) розм. Словник синонімів української мови
  5. поцілити — ПОЦІ́ЛИТИ див. поціля́ти. Словник української мови в 11 томах