1. Словник української мови Грінченка

почеревина

Почере́вина, -ни

ж.

1) Нижняя часть живота.

2) Полоса кожи или сала съ брюха животнаго. Міусск. окр. Рк. Левиц.

3) Пирушка послѣ крестинъ. Мнж. 190. В понеділок родилася, у вівторок хрестилася, у середу на руки зливали, в четвер почеревини пили. Мнж. 100.

4) = почеревщина 2. Міусск. окр.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. почеревина — почере́вина: брюшная часть [ІФ,1890] Словник з творів Івана Франка
  2. почеревина — почере́вина іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. почеревина — -и, ж. Сало з прошарком м'яса, зняте з черева свині. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. почеревина — ПОЧЕРЕ́ВИНА, и, ж. Сало з прошарком м'яса, зняте з живота свині. – Ах ти, поросяча почеревино (звичайний титул, яким професор іменував школярів), – то ти не знаєш, як пишеться 5? (І. Франко). Словник української мови у 20 томах
  5. почеревина — Почере́вина, -ни; -вини, -вин Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. почеревина — ПОЧЕРЕ́ВИНА, и, ж. Сало з прошарком м’яса, зняте з живота свині. — Ах ти, поросяча почеревино (звичайний титул, яким професор іменував школярів), — то ти не знаєш, як пишеться 5? (Фр., І, 1955, 241). Словник української мови в 11 томах