1. Словник української мови Грінченка

почестка

Поче́стка, -ки

ж.

1) Приношеніе, даръ (начальству, уважаемымъ лицамъ, сватамъ). Почестку приніс. Н. Вол. у. Випросила у мене півня й пшона, в-останнє почестку дати своїм товаришкам і досвітчаній матері. Г. Барв. 205. Почестку їм (старостам) дала, і запили заручини. Г. Барв. 423.

2) Честь, слава. Дивись, як Семен пішов у почестку. Черк. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. почестка — поче́стка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. почестка — -и, ж. 1》 етн., заст. Частування, пригощання. 2》 розм., рідко. Честь, слава. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. почестка — ПОЧЕ́СТКА, и, ж. 1. етн., заст. Частування, пригощання. Чи хрестини, чи похрестини, тільки людям почестку дасть [шинкарка] (Ганна Барвінок). 2. розм., рідко. Честь, слава. Дивись, як Семен пішов у почестку (Сл. Б. Грінченка). Словник української мови у 20 томах
  4. почестка — ЧАСТУВА́ННЯ, ПОЧАСТУ́НОК діал., ПОЧЕ́СТКА етн., ПОЧЕ́СНЕ етн., ПРИГОЩА́ННЯ, УГОЩА́ННЯ (ВГОЩА́ННЯ) розм., ПО́ШТУВАННЯ розм., ШАНУВА́ННЯ розм.; ПРИЙМА́ННЯ. — Семен привів з собою сусіда. Пішла бесіда, частування (М. Словник синонімів української мови
  5. почестка — ПОЧЕ́СТКА, и, ж. 1. етн., заст. Частування, пригощання. Чи хрестини, чи похрестини, тільки людям почестку дасть [шинкарка] (Барв., Опов.., 1902, 260). 2. розм., рідко. Честь, слава. Дивись, як Семен пішов у почестку (Сл. Гр.). Словник української мови в 11 томах