1. Словник української мови Грінченка

починочок

Почи́ночок, -чка

м.

1) ум. отъ починок.

2) мн. раст. Spiraea Filependula L. ЗЮЗО. І. 137.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. починочок — почи́ночок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. починочок — ПОЧИ́НОЧОК, чка, ч. Зменш.-пестл. до почи́нок¹. Приходять [дід і баба] додому, аж у них і вареники зварені, і починочок стоїть на віконці (з казки). Словник української мови у 20 томах
  3. починочок — ПОЧИ́НОЧОК, чка, ч. Зменш.-пестл. до почи́нок¹. Приходять [дід і баба] додому, аж у них і вареники зварені, і починочок стоїть на віконці (Укр.. казки, легенди.., 1957, 360). Словник української мови в 11 томах