1. Словник української мови Грінченка

пошуткувати

Пошуткува́ти, -ку́ю, -єш

гл. Пошутить.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пошуткувати — пошуткува́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. пошуткувати — ПОШУТКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., розм. Те саме, що пожартува́ти. Вмій пошуткувати, знай, коли перестати (прислів'я); [Горпина:] Вони, бачте, розгнівались, що з ними пошуткувала! (М. Словник української мови у 20 томах
  3. пошуткувати — ЖАРТУВА́ТИ з ким і без додатка (говорити або робити що-небудь заради сміху, забави), ШУТКУВА́ТИ розм., ЧУДИ́ТИ розм. — Док.: пожартува́ти, пошуткува́ти. По обличчю сержанта не можна було вгадати, жартує він чи говорить серйозно (О. Словник синонімів української мови
  4. пошуткувати — ПОШУТКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., розм. Те саме, що пожартува́ти. Вмій пошуткувати, знай, коли перестати (Укр.. присл.., 1955, 186); [Горпина:] Вони, бачте, розгнівались, що з ними пошуткувала! (Кроп. Словник української мови в 11 томах