1. Словник української мови Грінченка

правотитися

Правоти́тися, -чуся, -тишся

гл. = правуватися. Відобрала пелеханя сокола від мене. Відобрала, відобрала, не є што любити, щі би мі ся з пелеханев сім раз правотити. Гол. IV. 506.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. правотитися — Правоти́тися: — шукати свого права [10] Словник з творів Івана Франка