приблагати
Приблага́ти, -га́ю, -єш
гл. Пріобрѣсть, съ трудомъ нажить. Бач, яка вона — пробі, дай їй і свитину, і кожух, і коровку, — усе, що я своїй рідній дитині приблагала. Екатер. у.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me