1. Словник української мови Грінченка

приблудити

Приблудити, -ся, -джу, -ся, -диш, -ся

гл. Заблудившись или блуждая прійти куда. Чуб. V. 350. Приблудили к Дунаєчку. Чуб. III. 486. Дівчинонька по гриби ходила, в зеленому лісі заблудила, приблудила к зеленому дубу. Чуб. V. 346. Пішов же він по пущах блудити; блудив же він сім год і чотирі, приблудився к обідній годині. Мет. 359.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. приблудити — приблуди́ти дієслово доконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. приблудити — -блуджу, -блудиш, док., розм., рідко. Те саме, що приблудитися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. приблудити — ПРИБЛУДИ́ТИ, блуджу́, блу́диш, док., розм., рідко. Те саме, що приблуди́тися. [Конецпольський:] Чого ж ти й приблудив до нас? [Сава:] Королю свому законному прийшов я служить (М. Костомаров). Словник української мови у 20 томах
  4. приблудити — ПРИБЛУДИ́ТИ, блуджу́, блу́диш, док., розм., рідко. То саме, що приблуди́тися. [Конецпольський:] Чого ж ти й приблудив до нас? [Сава:] Королю свому законному прийшов я служить (Кост., І, 1967, 189). Словник української мови в 11 томах