привчити
Привчати, -чаю, -єш
сов. в. привчити, -вчу, -вчиш, гл. Пріучать, пріучить.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- привчити — привчи́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- привчити — див. привчати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- привчити — ПРИВЧИ́ТИ див. привча́ти. Словник української мови у 20 томах
- привчити — ПРИВЧИ́ТИ (ПРИУЧИ́ТИ) (змусити звикнути до чого-небудь; виробити у когось певний навик), ПРИЗВИЧА́ЇТИ, ПРИЗВИ́ЧИТИ рідше, НАТРЕНУВА́ТИ, ОБТЕ́РТИ (ОБІТЕ́РТИ) розм., ПРИНАТУ́РИТИ діал.; ПРИОХО́ТИТИ (виробити бажання, охоту робити щось). — Недок. Словник синонімів української мови
- привчити — ПРИВЧИ́ТИ див. привча́ти. Словник української мови в 11 томах