прилипчик
Прили́пчик, -ка
м. Эпитетъ чіпчика, очіпка въ свад. пѣснѣ. (Чуб. IV. 432). Вже мені бинда обридла, а вже ж мені чіпчик прилипчик — т. е. мов прилип до голови — такъ хорошо пришелся.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me