1. Словник української мови Грінченка

прилучити

Прилуча́ти, -ча́ю, -єш

сов. в. прилучи́ти, -чу́, -чиш, гл. Присоединять, присоединить. До їх голосів прилучає й молода свій жалібний голос. Левиц. Пов. 175.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прилучити — прилучи́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. прилучити — див. прилучати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. прилучити — ПРИЛУЧИ́ТИ див. прилуча́ти. Словник української мови у 20 томах
  4. прилучити — ДОДАВА́ТИ (давати, класти, говорити і т. ін. на додачу, понад щось), ДОБАВЛЯ́ТИ, ПРИЄ́ДНУВАТИ, ДОКЛАДА́ТИ, ПРИКЛАДА́ТИ, ПРИЛУЧА́ТИ, ДОЛУЧА́ТИ, ДОМІ́ШУВАТИ, ПРИМІ́ШУВАТИ, ПІДБАВЛЯ́ТИ розм., ПРИБАВЛЯ́ТИ розм., НАБАВЛЯ́ТИ розм., НАДБАВЛЯ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. прилучити — Прилучи́ти, -лучу́, -лу́чиш, -чать Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. прилучити — ПРИЛУЧИ́ТИ див. прилуча́ти. Словник української мови в 11 томах