1. Словник української мови Грінченка

присвідчити

Присвідчити, -чу, -чиш

гл. Засвидѣтельствовать, удостовѣрить. Чуб. V. 137.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. присвідчити — присві́дчити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. присвідчити — див. присвідчувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. присвідчити — ПРИСВІ́ДЧИТИ див. присві́дчувати. Словник української мови у 20 томах
  4. присвідчити — ДОВО́ДИТИ (підтверджувати істинність, правильність чогось фактами, міркуваннями, доказами), ДОКА́ЗУВАТИ, ОБҐРУНТО́ВУВАТИ, МОТИВУВА́ТИ, УМОТИВО́ВУВАТИ (ВМОТИВО́ВУВАТИ), ПОКА́ЗУВАТИ, АРГУМЕНТУВА́ТИ книжн., ПРИСВІ́ДЧУВАТИ діал.; ОБСТАВЛЯ́ТИ, ПІДПИРА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. присвідчити — ПРИСВІ́ДЧИТИ див. присві́дчувати. Словник української мови в 11 томах