1. Словник української мови Грінченка

пристигти

Пристигати, -га́ю, -єш

сов. в. пристигти, -гну, -неш, гл.

1) Созрѣвать, созрѣть. Дині стали пристигать. Рудч. Ск. II. 9.

2) Застигать, застичь, постичь. Пристигла його нічка. Чуб. V. 734. Як пристигла козака нетягу нещасливая година, злая хуртовина, то відцуралася і притаманная родина. Мет. 435.

3) Подоспѣвать, подоспѣть, приспѣвать, приспѣть. Баба-яга уже скоро сюди пристигне. Рудч. Ск. І. 136. Пристигла година. Єв. Мр. XIV. 41. Пристиг у саму пору до старого. К. ПС. 135.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пристигти — присти́гти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. пристигти — див. пристигати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пристигти — ПРИСТИ́ГТИ див. пристига́ти. Словник української мови у 20 томах
  4. пристигти — НАСТА́ТИ (про час, пору, явище, подію тощо — розпочатися), НАСТУПИ́ТИ, ПРИЙТИ́, ПОСТА́ТИ рідше, СТА́ТИ розм., ГРЯСТИ́ ужив. у майбутньому часі та в наказовому способі, заст., уроч., поет., ЗАСТУПИ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. пристигти — ПРИСТИ́ГТИ див. пристига́ти. Словник української мови в 11 томах