притужити
Притужи́ти, -жу, -жиш
гл. Народное вѣрованіе: чрезмѣрной печалью вызвать появленіе покойника. А чи я ж не тужив за нею мовчки, хоч не плакав слізьми? адже ж не притужив! Левиц. І. 116.
---------------
Притужи́ти, -жу, -жиш
гл. Укрѣпить жердями соломенную крышу или возъ со снопами.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- притужити — притужи́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- притужити — див. притужувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- притужити — ПРИТУЖИ́ТИ див. приту́жувати. Словник української мови у 20 томах
- притужити — НАКЛИ́КАТИ що на кого-що (своїми діями або словами викликати, спричинити що-небудь неприємне, небажане), СПРОВА́ДИТИ, ЗВЕСТИ́ рідше, НАВОЛОКТИ́ розм.; НАВІЩУВА́ТИ розм., НАПРОРОКУВА́ТИ розм., НАПРОРО́ЧИТИ розм. Словник синонімів української мови
- притужити — ПРИТУЖИ́ТИ див. приту́жувати. Словник української мови в 11 томах