1. Словник української мови Грінченка

причепурити

Причепури́ти, -рю́, -ри́ш

гл.

1) Пріодѣть, принарядить. Царь і взяв його, — одягли, причепурили. Рудч. Ск. II. 13.

2) Пріукрасить, убрать. Так гарненько причепурила хату.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. причепурити — причепури́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. причепурити — див. причепурювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. причепурити — ПРИЧЕПУРИ́ТИ див. причепу́рювати. Словник української мови у 20 томах
  4. причепурити — ПОПРАВЛЯ́ТИ (приводити в порядок, у належний вигляд), ПІДПРАВЛЯ́ТИ, ОПОРЯДЖА́ТИ (ОПОРЯ́ДЖУВАТИ), ОПРАВЛЯ́ТИ, ЧЕПУРИ́ТИ, ПРИЧЕПУ́РЮВАТИ (перев. на собі — одяг, зачіску тощо); ПІДБИВА́ТИ (зачіску, вуса). — Док. Словник синонімів української мови
  5. причепурити — Причепури́ти, -пурю́, -пури́ш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. причепурити — ПРИЧЕПУРИ́ТИ див. причепу́рювати. Словник української мови в 11 томах